Історія

1915 рік

В Петрограді сформований 164 зведено-евакуаційний госпіталь, колектив якого обслуговував особовий склад діючих фронтів.

Вересень 1919 року

164 ЗЕГ з Петрограда перевели в м. Новозибків Чернігівської губернії.

28 лютого 1920 року

Госпіталь переведений в  Київ для надання допомоги пораненим і хворим Польського фронту і розташувався в приміщенні колишнього Олексіївського військово-інженерного училища.

26 квітня 1920 року

При підході Польского фронту до Києва, госпіталь був евакуйований в м. Кременчук , потім направлений в Катеринослав.

1 червня 1920 року

Госпіталь прибув у Катеринослав і розташувався в приміщення колишнього комерційного училища, на сьогодні приміщення Обладміністрації.

1 грудня 1921 року

Госпіталь перейменовано на «Катеринославський постійний військовий ім. 3-ого Інтернаціоналу госпіталь». Кількість розгорнутих ліжок становила 1200. Перед війною госпіталь працював при 500-ліжковому штаті і обслуговував військові частини гарнізонів Дніпропетровської області.

1941 рік

Після оголошення війни госпіталь перейшов на штат 600 ліжок і був готовий для прийому поранених уже наприкінці першого дня війни. Дніпропетровський військовий 385 госпіталь став працювати як евакуаційно-сортувальний, організував сортувальні відділення, які забезпечували сортування ФЕП-34.  Під час роботи в Дніпропетровську з 22 червня 1941 року по 10 серпня 1941 року госпіталь пропустив через свої сортувальні відділення 30000 поранених; 1308 поранених і 120 хворих були забезпечені стаціонарним лікуванням. І все це лиш за 50 діб.

10 серпня 1941 року

Згідно наказу  ФЕП-34 за № 059 від 07.08.1941 р. 385 Дніпропетровський військовий госпіталь в 55 залізничних вагонах відбув у Ворошиловград. Госпіталь евакуював 2-річний запас медикаментів. З 18 серпня 1941 года госпіталь почав роботу в приміщенні Педінститута м.Ворошиловграда. На 4-й день госпіталь почав приймати поранених. На момент евакуації з Ворошиловграда госпіталь обслужив 2114 поранених і 402 хворих.

25 листопада 1941 року

Госпіталь прибув в м. Челябінськ, де прийняв поранених, хворих і всі приміщення госпіталя №1947. 1 грудня 1941 року лікарі, медсестри і санітарки повністю приступили до роботи з обслуговування поранених і хворих. Під час роботи в Челябінську проведена велика лікувальна робота  — до 01.01.1943 р. поступило 3336 поранених і 1331 хворих.

20 травня 1943 року

Госпіталь був направлений на Воронезький фронт і розгорнувся в селищі Червона Яруга Курськой області, зайняв напівзруйноване приміщення цукрового заводу і радхозу «Стекловичный».

7 січень 1944 року

Госпіталь повернувся в звільнений  Дніпропетровськ. Колектив госпіталю своїми силами відремонтував госпітальні приміщення, створивши там адекватні умови для хворих. Приміщення шкільного типу з великими класними кімнатами були незручні для розміщення великого спеціалізованого госпіталя, який лікував в основному тяжкопоранених з пошкодженнями опорно-рухового апарата. Медичному персоналу довелось провести багато переобладнань , щоб пристосувати приміщення для кваліфікованої роботи. Незважаючи на це, госпіталь успішно займався лікувально-діагностичною роботою, і чимало поранених і хворих повертались в свої підрозділи після лікування.

За період Другої Світової Війни в госпіталі лікувалось — 76814 поранених і хворих.

З них:
27532 закінчили лікування в госпіталі
49282 були переведені  в інші госпіталі
З тих, хто закінчив лікування в госпіталі, 67,5% повернулись в стрій, смертність становила 0,78%.

В післявоєнні роки колектив госпіталю продовжував повертати людям здоров’я і добився в цьому чималих успіхів. В 1969-1971 роки за всіма показниками роботи медичним відділом КВО госпіталь визнали найкращим медзакладом округа і йому вручили Перехідний приз «На службі здоров’я».

1970 рік

За високі показники в работі і на честь 100-ліття з дня народження В.І. ЛенІна госпІталь нагороджений Грамотою Командувача КВО.

14.01.1972 року

У зв’язку з 50-річчям з дня формування госпіталю і за заслуги в лікувально-профілактичній діяльності Указом Президіуму Верховної Ради УССР госпіталь нагороджений «Грамотою Президіуму Верховної Ради УССР».

1 грудня 1992 року

Госпіталь ввійшов в склад Збройних Сил України.

Березень 2014 року – сьогодення

Лікарсько-сестринські бригади  госпіталю приймають поранених і хворих військовослужбовців в ході проведення антитерористичної операції на Сході України.