Інтерв’ю (28.07.2016р.) з лікарем-травматологом Щебивок Олексій Григорович

Дніпровський військовий госпіталь має у своєму складі чимало професіоналів з великої літери. Вони спасають життя, лікують пацієнтів, допомагають їм у реабілітаційному процесі. Вони не шкодують своїх сил та роблять все від них залежне для одужання своїх пацієнтів.

З одним із таких лікарів ми хотіли би познайомити Вас сьогодні. Старший лейтенант медичної служби Щебивок Олексій Григорович працює ординатором травматологічного відділення Дніпровського військового госпіталю. З ним ми мали нагоду поспілкуватись сьогодні.

DSC_3698

— Олексій Григорович, розкажіть, будь-ласка, трохи про себе. Коли Ви вирішили пов’язати своє життя з медициною?

— Своє життя з медициною я вирішив зв’язати закінчуючи школу. В мене був вибір: поступити в політехнічний або в медичний. Я, звичайно, поїхав подивився університети, ознайомився з програмою, познайомився з людьми і мене серце вело більше до медицини. Я розмовляв з ректором Київського медичного університету, мені дуже сподобалось. Здав вступні екзамени і, дякувати Богу, поступив. Закінчив навчання в 2012 році. Надалі приїхала військово-медична академія – проводили курси з військової медицини, військову підготовку. Вирішив сходити, подивитися. Потім склав вступні іспити в Ірпіні і на 3 роки потрапив в Київ. В 2015 році був розподіл і нас направили до Дніпропетровська.

DSC_3705

— Як давно Ви працюєте в травматологічному відділенні?

— В травматологічному відділенні Дніпровського військового госпіталю працюю з вересня 2015 року.

DSC_3697

— Чи є якісь особливості в роботі у Вашому відділенні?

— Відділення цікаве, цікаві хворі. Оскільки ми знаходимося у безпосередній близькості до зони АТО, до нас звідти везуть багато хворих. Їм треба приділяти особливу увагу у деяких аспектах, слідкувати уважно. Зараз у реанімації знаходяться важкі хворі, одного вчора транспортували з пошкодженням підколінної артерії, тобто особливості були в його транспортуванні, особливості в його веденні, особливості у всьому.

DSC_3689DSC_3683

— Що для Вас найважливіше у Вашій роботі?

— Якісно виконувати свою роботу, щоб не було соромно, насамперед, перед самим собою, перед хворим. Робити все, що від нас залежить, допомагати на належному рівні. Робити все правильно і якнайкраще для хворого.

DSC_3682 DSC_3681

— А розкажіть про приємні моменти?

— Приємні моменти – це коли хворі виписуються і кажуть «дякую». Від щирого серця. Коли видно результат власної роботи. Коли насправді зробили добре, а ще краще  – коли вилікували наскільки це було можливо.

DSC_3679

— Чи пам’ятаєте Ви свого першого пацієнта або якогось особливого для Вас пацієнта?

— Так, пам’ятаю. Я був тоді інтерном в травматологічному відділенні в Києві. Це був мій перший серйозний пацієнт. У нього була важка травма – вогнепальне поранення лівої гомілки з досить великим масивом, дефектом м’яких тканин. Мені довірили його вести і я ним займався досить довго, більше місяця. Хворий пішов на поправку і вже потім його перевели на подальше лікування в Ірпінь. На той час у нього була масивна травма і я вів його самостійно, під наглядом лікарів звичайно, але ж все робив своїми руками. Ось так мені запам’ятався перший пацієнт.

 

— Як Ви проводите свій час після роботи? Чи є якісь захоплення?

— У вільний час намагаюся щось почитати, якось підвищити свій професійний рівень і звичайно ж максимально відпочити, тому що починається наступний день, починається робота, на якій більшість свого часу і енергії ми віддаємо пацієнтам.

 

— Дуже дякуємо Вам за інтерв’ю. Бажаємо успіхів та натхнення у Вашій роботі!